Спотикати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:08, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Спотика́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Спотыкаться. Свої білі ніжки на сире коріння, на біле каміння спотикає. КС. 1882. XII. 500. Іде козак, коня веде, а кінь йому спотикає. Чуб. V. 43.
ІІ. Спотика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. спітка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Котл. Ен. І. 26. Пила та гуляла, поки лихо не спіткало. Шевч.
