Сегельба
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:22, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Сегельба, -би, ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 62. Желех. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую. Федьк. II. 65.