Ропотіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:23, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ропоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать. 2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. См. Роптати.