Розраювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:09, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Розраювати, -раюю, -єш, сов. в. розра́яти, -ра́ю, -єш, гл. 1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину розраяли люде, мені молодому пароньки не буде. Нп. Подавали рушники змовились, чи годиться ж розраювати? МВ. І. 40. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не. ходили. Чуб. V. 242. 2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж луччей тобі буде. Чуб. V. 594.
