Розмир
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:05, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ро́змир, -ру, м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. О. 1862. II. 65; V. Кух. 29. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб’ємось одні. Котл. Ен. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. О. 1862. II. 61. Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила. О. 1861. XI. Кух. 13.
