Розгудець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:50, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Розгудець, -дця, м. Человѣкъ, отговаривающій отъ чего своимъ порицаніемъ. Дасть Бог купця, а чорт розгудця. Ном. № 10580.