Рішинець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:30, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Рішинець, -нця, м. 1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Кобел. у. Почула рішинець. Алв. 11. 2) Конецъ. Тут тобі й рішинець. Черк. у.