Пуць!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:16, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. Греб. 381. (П’яний) пуць на землю. Мир. ХРВ. 199. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. Чуб. І. 248. А воно пуць з рук. Черк. у.
