Пуп’янок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:13, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Пуп’янок, -нка, м. 1) Бутонъ; почка. Квітки роскручували свої пуп’яночки. Левиц. ПЙО. І. 500. 2) Завязь огуречныхъ растеній. Сквир. у. Маленькій огурчикъ. Дам тобі угірок і пуп’янок. Ном. № 566. З) З пуп’янку. Сызмала. Він і з пуп’янку такий був: ще років п’ять йому було, то все по сусідських городах крав. Волын. г. Ум. Пуп’яночок. Нехай я собі огірочкапуп’яночка знайду. Ном. № 566.
