Борикати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:32, 23 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Борикати, 1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Фр. Пр. 28. Киртиця борикат землю. Вх. Лем. 393. 2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче. Лукаш. 140.