Прилипчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:33, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Прили́пчик, -ка, м. Эпитетъ чіпчика, очіпка въ свад. пѣснѣ. (Чуб. IV. 432). Вже мені бинда обридла, а вже ж мені чіпчик прилипчик — т. е. мов прилип до голови — такъ хорошо пришелся.
