Приконечник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:30, 27 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Приконе́чник, -ка, м. Конецъ (кнута, арапника). Як стали цигана різать гарапниками, били, що аж приконечник в єдному одпав. Рудч. Ск. II. 183.