Позбірати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:44, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Позбіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Собрать (во множествѣ). Шатнувся миттю сам із хати своїх троянців позбірати. Котл. Ен. І. 30. Ой роспустив вівці, та не позбіраю. Мет. 108.