Бісик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:24, 5 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бісик, -ка, м. 1) Ум. отъ біс. 2) Бісики пускати. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. І. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стор. І. 53. Послала йому бісика очима. Мир. ХРВ. 63.
