Пожуритися
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:20, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Пожуритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
