Подружити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:11, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Подружити, -жу, -жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. КС. 1884. І. 31. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали. Рудч. Ск. II. 114.