Подзвонити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:57, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Подзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала. Чуб. V. 797. 2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила. Чуб. ІІІ. 235.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Подзвонити&oldid=45054