Погріти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:50, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Погріти, -грію, -єш, гл. 1) Нагрѣть. Буде чим руки погріть. Ном. № 9851. Та ж хаточка без вікон, без дверей, у тій хатці вітер не повіє і сонечко не погріє. Мил. 183. 2) Побить. Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів ломакою спину, дак син не дає. Г. Барв. 337.
