Погомоніти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:46, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Погомоніти, -ню́, -ниш, гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомонілипогомоніли та й розійшлись. МВ. І. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. І. 48.
