Поганець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:38, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Поганець, -нця, м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б’ється... а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.
