Пов’янути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:37, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Пов’я́нути, -ну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Ой у полю при дорозі пов’янули цвіти. Гол. І. 14. На городі бузина пов’яло коріння. Чуб. V. 9.