Повітка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:24, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Повітка, -ки, ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. І. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. Ум. Повіточка.
