Повіряти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:24, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Повіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. повірити, -рю, -риш, гл. 1) Давать, дать въ долгъ. Вона мене здавну знає, медгорілку повіряє. Чуб. V. 1033. Шинкарочко молода, повірь меду і вина. Чуб. V. 201. 2) Довѣрять, довѣрить. І наймичка у нас була хороша, а не повіряла (мати дітей) на неї. Г. Барв. 51.
