Повикидати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:02, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Повикида́ти, -да́ю, -єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Чуб. V. 262. Долежались груші, що й погнили, повикидай їх. Харьк. у.