Побродити

Побродити, -джу, -диш, гл. 1) Походить въ бродъ. Побродила по воді. Кв. 2) Отправиться бродить, уйти изъ дому. Сама сь дівка побродила, що сь козака полюбила. Гол. I. 121. 3) Потоптать, бродя. Походжено та поброджено вороними кіньми, то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Чуб. V. 52. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль мені свого пір’ячка, що його поронила. Рк. Макс.