Пірчити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:10, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Пірчити, -чу, -чиш, гл. Колотить, бить (кого). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й не хочеться, насилу живий вирвався. Рудч. Ск. І. 3. Жене баба квочку з курчатами та пірчить її дубцем. Грин. І. 203.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Пірчити&oldid=43346