Бігунчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:29, 27 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бігунчик, -ка, м. 1) Ум. отъ бігунець. 2) мн. Въ загадкѣ: сани. Бігунчики біжать, ревунчики ( = воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. І. 313.