Підупадати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:01, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Підупада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. підупасти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. І. 233. 3) — на силах. Ослабѣвать, ослабѣть.
