Бичувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:40, 27 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. Ком. ІІ. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ. Кіев.
