Бичівник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:23, 25 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бичівник, -ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.