Христич Євгенія Володимирівна

Персональні дані

Фото

Електронна пошта

• назва посилання

Навчальна діяльність

Навчання на MOOC

Навчання на масових відкритих онлайн курсах)

===Навчальна практика=== проходила на базі університету в "Грінченкоінформ" https://www.canva.com/design/DAGpI96bJxU/RJVCvuM-mqnanQK23IsaWQ/edit?utm_content=DAGpI96bJxU&utm_campaign=designshare&utm_medium=link2&utm_source=sharebutton

Соціально-гуманітарна діяльність

Нагороди та подяки соціально-гуманітарного характеру

Будинок кіно: як і чим живе витвір радянської епохи зараз

Будинок кіно є першим кінопростором України, де глядачі мають змогу долучатись до перегляду фільмів і до різноманітних заходів, що проводяться в стінах чотириповерхової споруди з бетону і скла. Будівля знаходиться по вулиці Саксаганського 6 і функціонує з 1974 року. Виконана в стилі радянського футуризму, споруда є нагадуванням про період, коли кіно було важливим інструментом в державній політиці. Але що для нас вона значить зараз, коли кінематограф більше не потребує великих майданчиків, а українські державні кіноінституції проживають кризу, що повʼязана радше з нехваткою бюджету та незацікавленістю державних органів у реорганізації оної, аніж з глобальними змінами в підході до структуризації кіноцентрів?

Від початку своєї діяльності Будинок кіно є не лише культурним центром, а й громадським простором, де працюють підрозділи Спілки кінематографістів України: асоціації кінодраматургів, кінокритиків, художників кіно і телебачення, неігрового кіно, молодих кінематографістів і так далі.

Сьогодні Будинок кіно функціонує не лише як простір для кінопоказів. Це багатофункціональний майданчик, де майже щодня відбуваються театральні вистави, лекції, ярмарки одягу, музичні перформанси, діджей-сети та інструментальні джеми. Окрім того, приміщення часто використовують як локацію для кінозйомок.

Особливе місце Будинок кіно займає у фестивальному житті столиці. Саме тут регулярно проходять церемонії відкриття та закриття кінофестивалів. Простора Червона зала в історичному центрі Києва та атмосфера будівлі, пронизана любов’ю до кіномистецтва, створюють унікальне середовище та є невідʼємними атрибутами проведення таких подій. Вікова градація відвідувачів доволі широка: від митців радянських часів і хіпстерів з 80-тих, які зберегли свій бунтарський дух, до нового покоління кінематографістів, музикантів і юної інтелігенції. Всередині працюють бар та кафе «Вавилон», які виконані в авторському стилі.

Дехто вважає радянську архітектурну спадщину та інституційну модель кінематографа застарілими явищами. Проте саме сьогодні особливо важливо переосмислювати власну історію, зберігати культурну пам’ять і створювати простори для творчих зустрічей та пошуку інструментів для самовираження. Будинок кіно є знаковим місцем для всіх дотичних до кіно та музичного мистецтва людей, він залишається не лише архітектурною пам’яткою своєї епохи, а й живим культурним центром, який об’єднує гостей навколо творчості.

Як пройшло відкриття XIV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал»

28 травня відбулося урочисте відкриття чотириденного книжкового ярмарку, який уже 15 років проходить у музейному просторі «Мистецький арсенал». Фокус-тема цьогорічного фестивалю- «Неси свою свободу». Вона символізує усвідомленість вибору, відображає духовне, що втілюється у матеріальному, та нагадує про довге і складне повернення до української книги, адже саме за цим стоїть наша свобода.

Ось як про це говорить куратор фокус-теми Максим Буткевич: «Свобода є абсолютною. Бо ніхто не може нас остаточно її позбавити. Бо навіть коли ми не можемо обирати умови, в яких перебуваємо,-ми можемо обирати наше ставлення до них, як писав Віктор Франкл, обирати наші думки й бачення світу. Поки існуємо ми- існує і наша свобода. Свобода виборів, які ми робимо повсякдень і повсякчас із із тим, що нам надав перебіг подій, інші істоти й ми самі, і цю свободу в нас не відібрати, і її не позбутися».

 	Масштаб цьогорічної програми вражає: організатори задіяли понад сто українських видавництв до маркету та приблизно стільки ж спікерів, серед яких були й іноземні лектори. Також у «Мистецькому арсеналі» змонтували понад п’ять сцен для проведення різноманітних подій і великий музичний майданчик просто неба, де виступали запрошені українські музиканти.

	Варто зазначити, що програма фестивалю була поділена за віковими категоріями: доросла, сімейна та дитяча. Спеціально для дітей облаштували окремий простір із лекторієм та зоною для малювання, де наймолодші гості могли з користю провести час.

Книжкові стелажі рясніли розмаїттям видань: від української класики та перекладів видатних філософських праць до аніме-коміксів, психологічної літератури й альбомів з фотографіями. Втриматися від покупки на маркеті було майже неможливо. Дійсно, краса українських видань вражає: кожне має власний стиль і в поєднанні з кількістю представлених брендів створює магічний ефект повного занурення у світ, де книга-не просто джерело інформації, а повноцінний учасник діалогу. Вона спілкується з читачем через палітурку, текст і індивідулістичне бачення авторів.

Великий попит на культурні події такого формату та натовпи людей на «Книжковому арсеналі» мимоволі нагадують про відродження української книги й непростий шлях нашої літературної спадщини. Адже ще десять років тому книжки державною мовою не мали великих тиражів і не були символом культурного спротиву російському імперіалізму.

На відкритті була присутня перша леді України-Олена Зеленська. На урочистій церемонії адміністративна команда подякувала їй за підтримку фестивалю та нагадала всім присутнім, чому ця подія важлива в контексті відродження національної памʼяті: «Свобода та прагнення до волі було тим, що спонукало нас писати книги». Також спікери розповіли про створення і шлях «Книжкового арсеналу». Далі відбулись перші дискусії на різних сценах одночасно, а в перервах між подіями, люди могли насолоджуватися весняною погодою на вулиці, або завітати на фудкорт, де були представлені кава та снеки від торгової марки «Сільпо».

Попри те, що відкриття відбулося у будній день, уже в першу годину фестиваль відвідали сотні людей, а далі натовп лише збільшувався. Публіка була дуже різноманітною: на подію приходили і відомі діячі культури, щоб купити книжки та поспілкуватися зі знайомими. Велика кількість відвідувачів-важливий маркер того, що читати знову «модно». Особливо приємно купувати книжки, коли видавництва творчо підходять до оформлення та друку своїх видань.

Отже, «Книжковий арсенал»-це гарне нагадування про те, що книга не є пережитком минулого. Це безальтернативна можливість зануритися в дивовижні світи, прожити різний індивідуальний досвід. Книги-це простір, що існує поза часом.