Тямувати

Тямува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Имѣть способность. Борз. у. 2) Помнить. Вх. Зн. 72.

Зміст

ТЯМУВАТИ, дієсл. недок. вид

Розуміти, усвідомлювати що-небудь.

   Він добре тямить у математиці.

Орієнтуватися в чомусь, мати знання або досвід.

   Вона тямить у моді та стилі.

Синоніми: Розуміти, усвідомлювати, знати

Етимологія: Від праслов’янського tęmити — «думати, пам’ятати».

ТЯЖКОТІЛИЙ, прикм.

Який має велику масу тіла; важкий, неповороткий.

   Тяжкотілий віз ледве рухався дорогою.

перен. Повільний у рухах або мисленні.

   Він був тяжкотілий у своїх рішеннях.

Синоніми: Важкий, неповороткий, масивний

Етимологія: Від тяжкий + тіло — «той, що має важке тіло».