Меджи
Ме́джи, пред. = Між.
Зміст
Сучасні словники
Меджи - рідкісний народнопоетичний та діалектний варіант прийменника «між» (або «межи»). Воно вказує на розташування предмета посеред інших або виникнення дії в певному оточенні.
Етимологія: Походить від праслов’янського medji (місцевий відмінок іменника medja — «межа»). Споріднене з давньоіндійським mádhyah («середній») та латинським medius.
Морфологічні особливості:
Прийменник меджи (як і його сучасні форми) може керувати трьома відмінками залежно від запитання:
Орудний (де?): меджи високими горами (найвживаніший варіант); Родовий (де?): меджи білих хаток; Знахідний (куди?): влізти меджи молот і ковадло. Приклади вживання У літературі та народній мові частіше зустрічаються форми «між» або «межи», проте «меджи» фіксується у словниках як рівнозначний архаїзм: 1. «Знаєте нас самих, знайте й меджи людьми» (у значенні «серед людей»). 2. «Меджи очі» — прямо в обличчя, відверто.
Приклади вживання
У літературі та народній мові частіше зустрічаються форми «між» або «межи», проте «меджи» фіксується у словниках як рівнозначний архаїзм: 1. «Знаєте нас самих, знайте й меджи людьми» (у значенні «серед людей»). 2. «Меджи очі» — прямо в обличчя, відверто.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://www.goroh.pp.ua/Етимологія/меджи
