П'ядак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:59, 20 квітня 2026; Vopanchenko.fsm25m (обговорення • внесок)
Зміст
Сучасні словники
Слово: П’ядак
Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: П’ядак — п’ядь, міра довжини (відстань між великим і вказівним пальцями розтягнутої руки).
Сучасне значення: У сучасній українській мові «п’ядак» уживається як застаріла або діалектна назва міри довжини — приблизно відстані між кінцями розставлених пальців руки. У сучасному вжитку використовується переважно в історичному або стилістично маркованому контексті.
Інтерпретація: Слово «п’ядак» належить до традиційної системи народних мір. Воно відображає давні способи вимірювання, пов’язані з тілесними параметрами людини.
Мовознавчий коментар
Такі слова:
- належать до архаїчної лексики;
- пов’язані з історичними одиницями вимірювання;
- часто витіснені сучасними метричними системами.
Вживання
Слово «п’ядак» використовується в:
- історичних текстах;
- фольклорі;
- художній літературі стилізованого характеру.
Приклади використання
- «Ширина дошки становила два п’ядаки.»
- «Він виміряв відстань п’ядаком.»
- «У давнину п’ядак був поширеною мірою довжини.»
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
- Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/