В'ючак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:51, 20 квітня 2026; Vopanchenko.fsm25m (обговорення • внесок)
Зміст
Сучасні словники
Слово: В’ючак
Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: В’ючак — в’ючна тварина; тварина, призначена для перенесення вантажів.
Сучасне значення: У сучасній українській мові «в’ючак» означає тварину (найчастіше коня, осла, мула або верблюда), яку використовують для перевезення вантажів у в’юках. Слово може також уживатися переносно — для позначення людини, яку надмірно навантажують роботою.
Інтерпретація: Іменник «в’ючак» належить до лексики традиційного господарства і транспорту. Він відображає спосіб перевезення вантажів, характерний для гірських і важкодоступних місцевостей.
Мовознавчий коментар
Такі слова:
- є назвами істот;
- належать до іменників;
- можуть мати як пряме, так і переносне значення;
- зберігають історико-культурну специфіку.
Вживання
Слово «в’ючак» використовується в:
- етнографічних та історичних текстах;
- художній літературі;
- переносному значенні в розмовному мовленні.
Приклади використання
- «В’ючак повільно рухався гірською стежкою з вантажем.»
- «На каравані було кілька в’ючаків із провіантом.»
- «Він працює, як справжній в’ючак.»
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
- Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/