В'ючак

Сучасні словники

Слово: В’ючак

Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: В’ючак — в’ючна тварина; тварина, призначена для перенесення вантажів.

Сучасне значення: У сучасній українській мові «в’ючак» означає тварину (найчастіше коня, осла, мула або верблюда), яку використовують для перевезення вантажів у в’юках. Слово може також уживатися переносно — для позначення людини, яку надмірно навантажують роботою.

Інтерпретація: Іменник «в’ючак» належить до лексики традиційного господарства і транспорту. Він відображає спосіб перевезення вантажів, характерний для гірських і важкодоступних місцевостей.

Мовознавчий коментар

Такі слова:

• є назвами істот;
• належать до іменників;
• можуть мати як пряме, так і переносне значення;
• зберігають історико-культурну специфіку.

Вживання

Слово «в’ючак» використовується в:

• етнографічних та історичних текстах;
• художній літературі;
• переносному значенні в розмовному мовленні.

Приклади використання

• «В’ючак повільно рухався гірською стежкою з вантажем.»
• «На каравані було кілька в’ючаків із провіантом.»
• «Він працює, як справжній в’ючак.»

Медіа

• В’ючні тварини — відео
• В’ючні тварини з вантажем

Див. також

• В’юк
• В’ючити
• Транспорт

Джерела та література

• Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
• Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
• Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/

Зовнішні посилання

• Словник української мови онлайн