Ф'ю!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:15, 20 квітня 2026; V.fediuk.asp (обговорення • внесок)
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
| |
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Слово: Ф’ю!
Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: Ф’ю! — вигук, що передає свист, швидкий звук руху повітря або різкий емоційний видих.
Сучасне значення: У сучасній українській мові «ф’ю!» використовується як звуконаслідувальний вигук, що передає:
- свист або різкий звук руху (наприклад, вітру чи швидкого предмета);
- емоційну реакцію (здивування, швидке полегшення, різке завершення дії);
- імітацію швидкого зникнення або руху.
Інтерпретація: Вигук «ф’ю!» належить до ономатопеїчної лексики української мови. Він демонструє здатність мови передавати звукові явища та емоційні реакції через короткі експресивні форми.
Мовознавчий коментар
Такі вигуки є важливою частиною звуконаслідувальної системи мови. Вони:
- не змінюються граматично;
- виконують емоційно-експресивну функцію;
- часто використовуються в художньому мовленні та розмовному стилі.
Вживання
Слово «ф’ю!» активно використовується в:
- розмовному мовленні;
- дитячій мові;
- художніх текстах (для створення ефекту руху або різкої дії).
Приклади використання
- «Ф’ю! — і стріла пролетіла повз.»
- «Ф’ю! — і вітер зірвав капелюха.»
- «Ф’ю! — і він зник за рогом.»
Ілюстрації
Файл:Wind motion blur.jpg
Рух повітря, що асоціюється зі звуком “ф’ю!”
Файл:Fast movement cartoon.jpg
Ілюстрація швидкого руху
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
- Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/