Кліть

Кліть, -ті, ж. 1) Клѣтка. Та неволять нас у клітях, як тих бідних птахів. Нп. 2) = Комора. Шух. І. 105. Узяла сестру попід силу та веде в кліть. Федьк.

Зміст

1 Історія слова
2 Сучасний словник
3 Ілюстрації
4 Див. також
5 Медіа
6 Використані інтернет джерела:

Історія слова

Кліть - іменник жіночого роду (відмінюється як ніч, радість - у родовому відмінку клі́ті).

Клітка: Місце для утримання птахів або тварин, обмежене гратами.
Приклад: «Та неволять нас у клітях, як тих бідних птахів» (Народна пісня). Тут слово вжите в переносному значенні як символ несвободи.
Комора (господарська будівля): В етнографічному контексті (особливо в західних регіонах України та на Гуцульщині, на що вказує посилання на Шухевича) кліть — це окрема зрубна будівля або приміщення в сінях для зберігання зерна, майна або навіть для сну в літній період.

Приклад: «Узяла сестру попід силу та веде в кліть» (Юрій Федькович).

Походження та значення цього слова:

Етимологія (походження): Слово походить від праслов'янського *klětь, що означало плетений або збитий із дощок чи колод «короб». Цікаво, що від цього ж кореня походять слова клітина, клітинка (на папері) та навіть клейноди (первісно - те, що зберігалося в замкненій скрині/кліті).

Слово «кліть» є давньою слов’янською лексемою, яка походить від праслов’янського кореня *kletь — «приміщення, загороджений простір, клітка».

Історично воно мало кілька значень:

замкнений простір для тварин або людей (клітка);
господарське приміщення (комора, комірчина, склад);
у давніх слов’янських поселеннях «кліть» могла означати окрему дерев’яну будівлю.

У сучасній українській мові слово «кліть» збереглося переважно в діалектах і фольклорі, тоді як у літературній мові вживаються слова клітка, комора.

У давньоруські часи «кліттю» називали житлову кімнату, яка опалювалася «по-чорному», або просто відокремлену частину будинку.

Сучасний словник

Сьогодні слово «кліть» найчастіше вживається у вузькоспеціалізованих сферах.

КЛІТЬ, -і, ж.

(техн.) Спеціальна кабіна підйомника в шахтах для перевезення людей або вантажів.
(архіт.) Найпростіша дерев'яна конструкція, чотирикутна будівля з колод, покладених одна на одну (зруб).
(заст.) Те саме, що комора або комірчина.