Клиша
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:18, 16 квітня 2026; Vdkuzmenkova.fpo23 (обговорення • внесок)
Кли́ша, -ші, об. Человѣкъ, на ходу задѣвающій ногою за ногу въ косточкахъ. Борз. у.
Зміст
Історія слова
Це колоритне слово з народного мовлення, зафіксоване в Борзнянському повіті (сучасна Чернігівщина), описує особливість людської ходи.
Кли́ша - це іменник спільного роду (може стосуватися і чоловіка, і жінки).
Значення та граматика:
- Тлумачення: Людина, яка під час ходьби зачіпає однією ногою за іншу в районі кісточок (щиколоток).
- Етимологія: Слово походить від кореня -клиш-, пов'язаного зі зміною форми або кривизною. Воно є спорідненим із відомим словом «клишоногий» (той, хто ставить ступні всередину).
- Фонетика: Наголос на першому складі - Кли́ша.
Походження та значення цього слова:
- Етимологія (походження): пов’язане зі словом «клишоногий» або діалектними формами клиш- / кліш-, що передають особливість ходи (перехрещування ніг, незграбність). Має звуконаслідувальне або описове походження.
- Історія слова: зафіксоване в діалектному мовленні (Борзнянський повіт). Уживалося для характеристики особливостей ходи людини.
Сучасний словник
У сучасній українській мові це слово вживається рідко і має діалектне або розмовне забарвлення. Зазвичай замість нього використовують описові конструкції або медичні терміни, якщо мова йде про порушення ходи.
КЛИ́ША, -і, ім., спільн. р., розм., діал.
- Людина з особливістю ходи, при якій ноги зачіпають одна одну в кісточках.
- (переносно) Невміла, незграбна людина (те саме, що незграба).
Приклад: «Малий Миколка був страшенний клиша: поки добіжить до хати, тричі зачепиться сам за себе».
Ілюстрації
|
|
|
Див. також
- Клишоногий - людина, що ходить носками всередину.
- Незграба - людина, якій бракує спритності.
- Координація рухів - процес узгодження діяльності м'язів тіла.
- Борзнянщина - регіон, де було зафіксовано це слово для словника Грінченка.
Медіа
Джерела та література
Використана література:
- Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 251.
