Хід

Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. II. 73.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули - катма ходу... (Гл., Вибр., 1957, 34). 2. заст., уроч. Похід, процесія. Величезний хід той суне, суне тихо, наче мла (Фр., XII, 1953, 366); Гордість і схвалення викликав урочистий хід ударних бригад, нагороджених червоними вимпелами, емблемами, відзнаками (Свята.. Рад. Укр., 1971, 11). 3. Характер переміщення, спосіб, манера ходити; хода. Прийшов начальник, чоловічок низенький, товстенький, з виду добродушний. Хід дрібний (Фр., II, 1950, 18); Підслухала, як один панич глузував з її товаришки, що вона, йдучи, гримає, немов коняка. Це так її вразило, що відтоді ходила все на пальцях, і цей хід присвоїла собі й до сьогодні (Март., Тв., 1954, 234); Її спокійні рухи.., певний важкий хід босих ніг, поважне обличчя - все те навівало на паню Наталю спокій (Коцюб., II, 1955, 164). 4. Коридор чи тунель, що служить для переміщення куди-небудь; прохід. Було ми ходимо малими по печерах тих,- запалимо віти соснові та й ходимо; а хід узенький та низький і дуже трудний (Вовчок, І, 1955, 180).

Ілюстрації