Бурштин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:08, 10 квітня 2026; Aphruieva.fitm24 (обговорення • внесок)
Буршти́н, -ну, ч. Бурштин. Янтарь. Желех.
1) Фосилізованої смоли жовтувато-помаранчевого кольору, напівдорогоцінний камінь. Бурштин знаходять на морському узбережжі.
2) Прикраси з бурштину. Намотала бурштин на шию.
Ум. Буршти́новий, буршти́нний.
Джерело: Словник української мови Б. Грінченка. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 115.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Фосилізована смола, янтарь; напівдорогоцінний камінь. розм. Виріб чи прикраса з бурштину.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Янта́рь, м. Синонім бурштину, фосилізована смола. Буршти́новий, прир. Зроблений з бурштину чи подібний до нього.
Джерела та література
https://hrinchenko.com/dictionary/word/3889-burstin
