Родимий

Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Каменец. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.

Сучасні словники

РОДИМИЙ, а, е, розм. 1. Який має від народження якісь здібності, нахил до чого-небудь; природжений. На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події - Параскіца фігурувала як родима відьма (Коцюб., І, 1955, 269); Кругом загоготіло: - Це родимий літун! Вона й дівкою була угара! (Вас., II, 1959, 250).

:Словник української мови