Лановий

Ланови́й, -а́, -е́. 1) Поземельный. 2) м. Надсмотрщикъ за полевыми работами. А потім ягнята приснились у житі; лановий біжить та б’є мене добре і ніби, проклятий, свитину здирає. Шевч. 564. Дівчата на луці гребли... Найкращая з всього села, давненько вже у яр пішла, узявши глечик, та й не має: а лановий і не шукає, мов і не бачить. Шевч. 454. 3) Полевой сторожъ. Тпрру! став жид під коливоротом. Лановий, постогнуючи, виліз з куріня ворота відчиняти. Св. Л. 309.

Сучасні словники

ЛАНОВИЙ, а, е, іст. 1. Який має стосунок до володіння або користування землею. На початку другої половини XVI ст. селянські господарства на Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (Іст. УРСР. 1, 1953, 133); // у знач. ім. лановий, вого, ч. Той, хто має ділянку землі або користується нею. Споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами. Наймитство - і досить ситі, земляні люди (Крот., Сини.., 1948, 13).

2. у знач. ім. лановий, вого, ч. Наглядач за польовими роботами у поміщика. Збираймося, ходімо, бо лановий як запримітить, що нас немає, буде халепа! (Мирний, IV, 1955, 223); Коли б лановий був людиною, а не панським псом, Євдоким кинувся б до нього, але краще було перечекати (Стельмах, Хліб.., 1959, 583); // Польовий сторож. Лановий, постогнуючи, виліз в куреня (Свидн., Люборацькі, 1955, 210).

Ілюстрації