Гірнячка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:49, 5 квітня 2026; Vdkuzmenkova.fpo23 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Гірнячка, -ки, ж. Жительница горъ. Желех.

Історія слова

Гірнячка - мешканка яка живе на горі

Це слово, зафіксоване в «Малорусько-німецькому словарі» Євгена Желехівського (1886), є жіночою формою до назви мешканця гір.

Гірнячка - це жінка, яка живе в горах. Слово є діалектним варіантом більш поширеного сьогодні літературного терміна горянка.

Для Галичини та Буковини кінця XIX століття (звідки Желехівський збирав лексику) це слово було абсолютно природним означенням мешканок Карпат — гуцулок, бойкинь чи лемкинь.

Походження та значення цього слова:

  • Етимологія (походження): утворене від іменника «гора» (через основу гірн- - «гірський») за допомогою суфікса -ячк, -а, що позначає особу жіночої статі. Пор.: гірняк, гірський.
  • Історія слова: зафіксоване у словнику Є. Желехівського. Уживалося в народному мовленні, зокрема в західноукраїнських говорах, для позначення жінки з гірської місцевості.

Сучасний словник

У сучасному мовному просторі слово «гірнячка» майже не вживається, поступившись місцем слову «горянка», проте воно зберігає свій історичний та етнографічний колорит.

Гірнячка - це те саме, що горянка; жінка, яка проживає в гірській місцевості. А також може бути робітниця гірничої промисловості (хоча для цього частіше використовується слово гірничка). Приклад: «Молода гірнячка легко перестрибувала через каміння, несучи кошик зі свіжим сиром».

Ілюстрації

Images (8).jpg Gemini Generated Image xh4hhoxh4hhoxh4h.png 638129735 1451823873245923 8257411051637310602 n-1024x553.jpg

Див. також

  • Горянка - сучасна літературна назва жительки гір.
  • Верховинка - мешканка високогір'я (Верховини).
  • Подолянка - антонім за місцем проживання (жителька низовини, Поділля).
  • Євген Желехівський - укладач словника, де збережено цей термін.

Джерела та література

Використана література:

  • Словник української мови : у 11 т. — К. : Наукова думка, 1970–1980.
  • Желехівський Є. Малорусько-німецький словник. — Львів, 1886.

Використані інтернет джерела: