Клиння
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:22, 4 квітня 2026; Vdkuzmenkova.fpo23 (обговорення • внесок)
Кли́ння, -ня, с. соб. отъ клин. Рубай, сину, яворину, добре клиння буде. Чуб. V. 883. Розлетілися, як липове клиння. Ном. № 1882. (Въ сорочці) з боків вшито клинє. Шух. І. 153. Вас. 155.
Зміст
Історія слова
Горда, пихата, зарозуміла та зверхня людина
Походження та значення цього слова:
- Етимологія (походження):
Сучасний словник
Ілюстрації
|
|
.jpg)
|
Див. також
Словарь української мови
