Очко

Очко, -ка, с. 1) Ум. отъ око. Там то очка як терночок. Чуб. V. 217. 2) Отверстіе въ ульѣ для пролета пчелъ. Не стромляй палічки в очко, бо пчола вкусить. Васильк. у. 3) Петля въ сѣти (Браун. 9) и вообще въ вязаньи. 4) Часть начиння. (См.). МУЕ. III. 18, 19. 5) Значекъ на картѣ. 6) Квадратъ на шахматной доскѣ. Канев. у. 7) Камешекъ въ перстнѣ. Мил. 6, 103. Ой дав мені Іван перстінь із трьома очками. Грин. III. 70. 8) — волове, риб’яче. Птица Sylvia nisoria. Вх. Пч. II. 14. 9) мн. очки. Растеніе: Пастушья сумка, Capsella bursa pastoris. Мнж. 88. 10). О́чка жабині. Растеніе: Myosotis intermedia. Вх. Пч. I. 11. См. Вічко. 11) Очко́ волове. Раст. Inula salicina. Лв. 99.

Сучасні словники

О́ЧКО а, с. Зменшувально-пестлива форма до о́ко1. Приклади рідко. Те саме, що ві́чко1 2–6. Приклади рідко. Камінець у персні.

ОЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до око1. Зелененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки... Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (Укр.. лір. пісні, 1958, 256); З очка її раптом викотилася велика сльоза (Ю. Янов., І, 1954, 101); * Образно. Під їх [будяків].. листям .. нидіє м'яка травка, щезають біленькі очка маргариток (Фр., IV, 1950, 325).