Кулачити

Кулачити, -чу, -чиш, гл. Бить кулаками. Нікого перше він не бачив; а послі, як прозріє, кулачив рутулян і других врагів. Котл. Ен. VI. 40.

Сучасні словники

Кулачити. дієслово, недоконаного виду. Діалектне чи розмовне слово, яке вживається у значенні завдавання ударів, часто силоміць, "бити кулаками", "лупцювати" або "гаселіті".
- - Гамселити [панів], - підказав Покиван, - Товкмачити, - підказали з юрби.. - Трощити! Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368).-
- Як прозрів [Турн], кулачив Рутулян (Котл., І, 1952, 264)