Ручина

Ручи́на, -ни, ж. Рука. Ой ти, стара непе, та сядь коло мене, заклади ручину та й за пазушину. Чуб. V. 420.Шаблон:Картка:Слово

Ручи́на — (розмовне, діалектне) велика або сильна рука; також може означати вправну, майстерну руку.

Файл:Hand.jpg

Ручина (сильна рука)

Значення

1. Велика, міцна рука людини.
2. (переносно) Вправність, майстерність у якійсь справі.

Приклади

• Він мав таку ручину, що міг підняти важкий камінь.
• У нього справжня ручина до роботи — усе робить швидко і якісно.
• Козак стиснув шаблю у своїй сильній ручині.

Синоніми

• рука
• долоня (частково)
• лапа (розмовне)

Джерела

• Український тлумачний словник
• Етнографічні записи українських діалектів