Свистовач

Свисто́вач, -ча, м. = Свистун 3. Вх. Зн. 62.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: Синонім до слова «свистун» у значенні людини, що свистить. Порожній горіх з отвором. псл. svistati; можливо, споріднене з дісл. hvísla «шептати, свистіти, бушувати», дангл. hvistlian «свистати», англ. whistle «тс.»; у такому разі зводиться до іє. *k῀vis-/k῀veis- (Walde–Hofm. II 403–404); розглядається також (Mеillet–Ernout 1099) як експресивне утворення; в окремих слов’янських мовах існують інші звукові варіанти: схв. зви́знути, слн. [zvizdati], стсл. звиздати, п. gwizdać, ч. hvízdati, вл. hwizdać; зіставлення з лит. švil˜pti «свистати» і виведення від *svipati (Machek ESJČ 597) є гіпотетичним; р. свиста́ть, бр. свіста́ць, др. свистати, п. świstać, ч. svištěti, слц. svišt’at’, м. свисти, слн. svískati «шипіти, бризкати», svīščàti «свистіти», стсл. свистати;

Ілюстрації

Джерела та література

«Старий Марко був відомий на все село як запеклий свистовач: він міг висвистати будь-яку мелодію так чисто, наче грав на сопілці». Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 107.