Набокуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:15, 29 березня 2026; Dahanzha.fshn25 (обговорення • внесок)
Набокуватий, -а, -е. 1) Наклоненный въ одну сторону. Набокувата дорога. 2) Имѣющій выпуклость съ одной стороны (о деревѣ), стянутый съ одной стороны (о шарѣ). Набокувате яблуко. Харьк.
Сучасні словники
Набокуватий. Прикметник який вказує на те, що об'єкт нахилений на один бік.
- Я й бачила, як вона спиняла якусь машину, тоді з шофером щось на неї стягала.. Ген-ген аж під отим набокуватим кущиком (Вирган, В розп. літа, 1959, 271) -,
- Там цілий ліс набокуватих сосен, – мабуть такі там віяли вітри. (Л. Костенко) -.
Або має випуклість з якоїсь сторони.
- Однією рукою треба було крутити той круг, а другою – виводити з глини амфору чи іншу посудину. Посудина виходила товста, важка й часто набокувата. (І. Білик)
